розтич
Ро́зтіч, ро́зтич. Розбіжність, незгода у поглядах, розбрід, розходження. В жаднім стані всі обставини житя не промавляють так голосно за тим, аби залишити вже раз всяку розтіч, всякі відрубні нібито інтереси, а сполучити ся до купи, як се іменно є в стані хліборобскім (Б., 1895, 35, 3); Між нашою рускою академичною молодіжию у Львові і де-інде нема таких різких відмінних пересьвідчень, щоби то перешкоджало спільному житю. А вишукувати малі ріжниці і роздувати їх до форм страхопудів, робити з них casus belli не тілько не годить ся з огляду на терпимість, але й з огляду на нашу розтич велику в громаді, яку оминати ми повинні поставити собі за першу задачу (Б., 1896, 9, 1)// порівн. укр. розточити - розпустити, розкотити; розточитися - розпуститися, розпоротися, втратити цілісний вигпяд; пол. roztoczyć - 1) розпустити, розгорнути, 2) поширити, 3) перен. розкрити, відкрити, roztoczyć się - 1) розкритися, відкритися, 2) розгорнутися, розпростертися, morze roztoczyło się do horyzontu - море розляглося (розкинулося) до горизонту; див. іще врозтіч.