розпаношуватися
Розпано́шитися, розпано́шуватися.1. Розповсюджуватися, закорінюватися (про негативні впливи, звички тощо). І так розпаношуєть ся поверховність у нашої молодіжи, плиткість. Розпаношуєть ся і закорінюєть ся одно і друге, розпаношуєть ся надовго, і треба аби дуже великих впливів, або дуже великого самовідреченя, що викорінило ся одно і друге (В. Сімович, Б., 19.., 151, 3).
2. Розгорнути свою діяльність, розперезатися, знахабніти. За те московска читальня лає можних опікунів, даровані ґазети й книжки й розпаношилась в громадскій школі (Б., 1895, 1, 3).
3. перен. Розбуятись, запанувати, розгорнутися. П'ю ту глибоку тишину, що розкинулася по всіх алеях, здоровлю її ! Відтак - самота, горда така і все однакова, злучається з тишиною, розпаношилася і знову мене приймає. Я рада тому (Коб., Листи, 58, 3) І розпаношилася полуднева тишина. В ній тонуть всі звуки, мов у невидимім морі; розходиться далеко тут шум старого лісу, де в нім лучаться Маґура з Рунґом (Коб., Некультурна, 8)
// пол. rozpanoszyć się - 1) запаніти, 2) перен. розперезатися, розбуятися укр. розпаношитися, розм. -1) заст. почати жити по-панськи, запаніти, 2) почати надто зухвало, пихато поводитися (СУМ, VIII, 5).