потягати
Потяга́ти¹. Одержувати, діставати. [Закладено] Мійскі каси задаткові з очевидною цілею від вложених там гроший потягати якнайбільші зиски, на котрі мали б, очевидно, зложити ся самі наші мужики (Б., 1895, 1, 3); Між послами ходить чутка, що Поляки тільки тому поставили Стажиньского кандидатом, аби єго материяльно запомогчи, бо він має довги, а яко віце-презідент потягає дієти регулярно через цілий рік без ріжниці, чи сесія єсть, чи її нема (Б., 1907, 69, 1)// пол. ciągnąć zysk - діставати прибуток, вихісновувати.
Потяга́ти². Притягати (до суду, до відповідальності тощо). Не доста, що пустили в світ безстидні клевети, попідписували на них людий, котрі своє чесне ім'я на щось подібного ніколи би не дали, без їх відомости, але ще сміють таких людий публично до відповіди потягати і безчестити. Здає ся, що то о. Микитович з о. Вольчиньским такі штучки виштудеровали (Б., 1895, 8, 4); Рада громадска має право надзирати у всім за двірником, чи він добре виповняє ухвали Ради, і чи він сам сповняє свої обов’язки; Рада громадска може на кождім засіданю потягати за те двірника до відповіди, може навіть, як є на те причина, жадати від Староства, аби двірника скинути (См.-Стоцький, Громада, 23)
// пол. pociągać - 1) потягувати, сіпати, 2) притягати, pociągać do odpowiedzialności - притягати до відповідальності.