пех
Пех, розм. Клопоти, прикрість. Бідний Карпо мав страшенний “пех” під тим взглядом: де він появився, там дощ ляв, як з коновки (Б., 1895, 26, 3); Ми мали щастя! На дорозі один з студентів Цегельський мав пех! Йому визамінили Куфер і він мусів Лепня-Міхалани висідати, щоб свій Куфер, що я його взяв був, знов назад дістати. Той пан, що його взяв, уже телеґрафував був, і хотів також свій куфер дістати! (Арт., 29. VI. 1933)// пол. pech - прикрий випадок, неталан, ktoś ma pecha - комусь не щастить; нім. das Pech - 1) пек, смола; 2) розм. клопіт, er hat Pech mit den... - йому не щастить (з чимось, в чомусь); порівн. пех, нім. -невдача (гал., СЧС, 522).