Укр. літ. мова на Буковині
орудувати
Ору́дувати. Розпоряджатися, використовувати. Рада громадска наглядає, чи двірник з присяжними добре орудують маєтком громадским (См.-Стоцький, Громада, 26); Членом каси може бути кождий повнолітний чоловік або і жінка, як вони мають щось свого, чи господарство, поле, хату чи що иньшого, і тим орудують після своєї волі (то значить не мають над собою опікуна ані куратора) (См.-Стоцький, Порадник, 6); Орудуючи чужим грошем в касі, треба якнайбільше про се дбати, аби він був безпечний і добре ужитий (См.-Стоцький, Порадник, 35); Стоваришенє орудує чужими грішми, тому знай: на чуже треба ліпше уважати, як на своє (Канюк, 1906, 32)// порівн. укр. орудувати - розм. користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь (СУМ, V, 750); рос. орудовать (владеть) - вправно діяти, розпоряджатися чим-небудь.
Ору́дувати. Розпоряджатися, використовувати. Рада громадска наглядає, чи двірник з присяжними добре орудують маєтком громадским (См.-Стоцький, Громада, 26); Членом каси може бути кождий повнолітний чоловік або і жінка, як вони мають щось свого, чи господарство, поле, хату чи що иньшого, і тим орудують після своєї волі (то значить не мають над собою опікуна ані куратора) (См.-Стоцький, Порадник, 6); Орудуючи чужим грошем в касі, треба якнайбільше про се дбати, аби він був безпечний і добре ужитий (См.-Стоцький, Порадник, 35); Стоваришенє орудує чужими грішми, тому знай: на чуже треба ліпше уважати, як на своє (Канюк, 1906, 32)// порівн. укр. орудувати - розм. користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь (СУМ, V, 750); рос. орудовать (владеть) - вправно діяти, розпоряджатися чим-небудь.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: орудувати
матиме такий вигляд: Що таке орудувати
матиме такий вигляд: орудувати
матиме такий вигляд: Що таке орудувати