Укр. літ. мова на Буковині
орудка
Ору́дка.1. Потреба. Тож поручаємо якнайгорячійше сю книгарню, котра гідна того, щоб Русини лиш туди зі всіма своїми орудками відносили ся (Б., 1898, рекл.); Одного разу взяв мене батько з собою до Снятина, де відбувалися торги. В містечку батько пішов за орудками, а я залишився на возі та став приглядатися до вуличного життя (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 155).
2. Справа, грошова операція. По скінченю урядованя з людьми, що мали з касою якусь орудку, має касиєр тої самої днини повписувати все за порядком після отриманих від начальника квитків усі належні касові книги, гроші перерахувати, аби переконати ся, що каса з книжками годить ся (См.-Стоцький, Порадник, 44-45)
// порівн. оруда - діал. робота, клопоти, орудка - діал. справа, переважно дрібна, незначна (СУМ, V, 750).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: орудка


матиме такий вигляд: Що таке орудка