обичайність
Обича́йність. Моральність, доброчесність. [Громада] має уважати, аби в громаді панувала обичайність, має опікувати ся бідними і дбати о заведеня добродійні (См.-Стоцький, Громада, 4)// пол. obyczajność, obyczajowość, заст. -пристойність, ввічливість, шанобливість, obycie - манери, вміння себе поводити, obyczaić, заст. - навчати звичаїв, доброї поведінки; нім. die Sittenlehre, die Sittlichkeit - мораль, моральність.