належати
Нале́жати (до кого?, до чого?).1. Бути у власності, належати (кому?, чому?). А з другого боку весь ґрунт, припираючий до ринку (від суду до двора), належить рівно ж до дідича і для міста є безужиточний, бо там нема ніяких помешкань, ані склепів і в ту сторону взагалі не може місто розширяти ся (Б., 1907, 94, 1).
2. Стосуватися (до кого?, до чого?). Ся штука припадає Вам і належить до Вас, бо се Вам є вроджене. Посідаєте дар сортування, вигребування, а все проче виходить само від себе (Коб., Листи, 95, 457); [Громада] має право надзору над торгами, особливо над тим, чи міра і вага справедливі, вона має надзирати над всім, що належить до здоровля (См.-Стоцький, Громада, 4);
/ належати до чиєїсь компетенції, перебувати в чиємусь віданні, входити в чиїсь обов’язки. Коли б всі: і громада, і Рада громадска, і двірник докладно знали, що до них належить і яку вони мають силу, і все те робили, тоді в кождій громаді ішло б все так, як в зиґарку, [...] тоді в громаді був би лад і гаразд [...]Най же собі кождий добре бере в тямку, що до него належить, і най не попускає своїх прав нікому! (См.-Стоцький, Громада, 21-22); Взагалі у всіх справах, що належать до Ради громадскої - ті справи ми вже вичислили, - можуть громадяни удавати ся до Ради і просити залагодженя (См.-Стоцький, Громада, 31).
3. безособ. Варто, слід, потрібно (у сполуч. з інфінітивом) Примітити належить, що такий великий додаток завинили головно пп. Тиміньский, Волян з послами-Волохами, котрі тогід против прочих щирих заступників народних ухвалили просити, щоби цісар не давав на школи з реліґійного фонду (Б., 1895, 5, 2); Належить добре уважати, аби уникнути підроблень, бо всі скриночки без марш охоронної “Якор ” суть імітациєю, тому не принимати їх; було би нерозвагою свої добрі гроші на пусто-дурно викидати, купуючи безвартістні наслідовництва (Б., 1905, рекл.); Причини прояву того не належить, однако ж, шукати в обставині, що державна керма перейшла в руки провізоричного урядничого кабінету (Б., 1895, 60, 1)
// пол. należeć (do kogoś, czegoś) - 1) бути чиєюсь власністю, належати (кому?, чому?), 2) стосуватися, мати стосунок (до кого?, до чого?), бути в чиємусь віданні, 3) безособ. слід, треба, книжн. належить.