мерва
Ме́рва. Зужита солома, яка використовується для підстилання худобі та інших господарських потреб. На зиму даємо понад шпарахами грубу верству мерви, щоби мороз їх не пошкодив (Товариш, 1908, 261)// пол. mierzwa - 1) гній, добриво, 2) стара, зужита солома, підстилка, mierwić - удобрювати (землю); укр. діал. мерва - 1) зужита, м’ята, терта солома, підстилка, 2) гній, мервити - м’яти, терти, бгати, перетолочувати, угноювати, мервитися - 1) гнити, пріти, втрачати кормові якості (ЕСУМ, 3, 438), 2) перен. марно витрачатися, переколочуватися (день змервився - день (час) витрачено марно).