лучитися
Лучи́тися¹.1. Об’єднуватися. Члени кождої кляси будуть лучити ся в так звані “стоваришеня податкові" (Б., 1895, 21, 2); Нам не втікати перед ворогом, а лучити ся в спілки і спільними силами стати до борби з противником. Котрі люди сего держали ся, ті завсігди побідили (Канюк, 1906, 4); Кожда верства суспільности лучить ся в станові товариства, щоби вибороти собі повагу, значінє і вплив посеред неї (Звідомл., 1914, 7).
2. Поєднуватися, пов’язуватися. При показовій формі треба показувати дітям тільки такі предмети, що лучать ся безпосередно із набутими вже дитиною спостереженями іуявленями (Канюк, 1911, 70)
// пол. łączyć się - 1) об’єднуватися, поєднуватися, 2) пов’язуватися, зв’язуватися.
Лучи́тися², безособ. Трапитися. Певно, що воно було би гарно такого соловея почути, як Крушельницька; і я знаю наперед, що єсли мені лучиться почути її коли, спів її мене спаралізує, як взагалі музика страшно сильно впливає на мене (Коб., Листи, 52, 349); Досьвід учить, що чоловік дуже часто наріжні лади помиляєть ся, і найрозумнійшій людині може лучити ся, що помилить ся і що утворить хибний висновок несьвідомо і нехотячи (Канюк, 1911, 49)
// порівн. рос. случиться - трапитися, укр. лучитися, лучатися, діал. -трапитися, траплятися (СУМ, IV, 559).