комірник
Комі́рник.1. Мешканець, що наймає кімнату (куток) у чужій оселі, не маючи власної. Через будівельну спілку комірник стає властителем дому; платить комірне собі самому яко членови спілки - то ж сам себе за двері не викине (Товариш, 1908, 201).
2. перен. Чужинець, приймас [Православні сьвященники україньскої народности, зібрані 10. жовтня 1913 р. в Чернівцях, ] протестують якнайрішучійше проти ображаючого і провокуючогоукраїньский православний нарід рішеня волоского сьвященничого віча, котрим домагаєть ся “віддаленя“ православних “Українців“ із православної буковиньскої архідієцезиї, немов яких наймитів чи комірників, а уважають і обстають твердо при тім, що обом православним нациям Буковини, і Українцям, і Волохам, належать однакові права в православній буковиньскій архидієцезиї (Звідомл., 1914, 62)
// пол. komornic - мешканець, який наймає кімнату (куток), komornica -1) безземельна селянка, яка мешкає в чужій хаті, 2) мешканка; див. іще комірне.