Укр. літ. мова на Буковині
комірне
Комі́рне, субст. 1. Наймане житло. Женитися не хотів, бо, як казав, своєї власної хати не мав, а в винаймленій не хотів сидіти. Гонор не позволяв. Не був із такого роду, щоб, оженившися, іти зараз на жіноче або комірне (Коб., Земля, 225).2. Плата за наймане житло. Через будівельну спілку комірник стає властителем дому; платить комірне собі самому яко членови спілки -то ж сам себе за двері не викине (Товариш, 1908, 201).
3. перен. Перебування у приймах, на чужій ласці. Дня 5 руского січня с.р. сталось у нас слідуюче: Понеже з “читальнею ” не можна нігде подітись, і через то нема жодного ладу, - бо лише в своїй хаті своя правда і воля, а в комірнім не так (Б., 1895, 10, 4); В той час, як згадано, українська державна справа переживала часи повної прострації. Правительство УНР сиділо в Польщі в комірнім і натурально не мало так званої свободи рухів. На самій Україні панувала Москва почерез так званий український радянський уряд (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 99)
// порівн. пол. komorne - житлова плата; дивю іще комірник.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: комірне


матиме такий вигляд: Що таке комірне