заколотити
Заколоти́ти, перен. Потьмарити. Тої радости не змогли мені заколотити ті два голуби, котрі так гарно вміють колотити чисту воду (Б., 1895, 11, 1)// порівн. укр. заколотити - розм. порушувати спокій, викликати занепокоєння, заколотник - розм. той, хто порушує спокій людей, баламут, підбурювач (СУМ, III, 154); пол. zakłócić, zakłócać - порушувати (порядок, спокій, тишу, сон тощо), zakłóczenie - 1) порушення (порядку), розладнання (функцій), 2) збурення (магнітне), 3) перебої, перешкоди (у постачанні).