Укр. літ. мова на Буковині
двірник
Дві́рник. Начальник селянської громади. Старшина громадска - се є начальник громадский (двірник), і найменьше двох присяжних; їх вибирають з-межи себе радні грамадскі (См.-Стоцький, Громада, 5); - З моєї хати, що мені ії батько полишив, і йти в жебри? О правдонько, де ти?! Жебрати, жебрати!.. Я! Я, що мій дід був заможним ґаздою і першим церковним братом, був двірником! Де батько мій помер, як чесний господар, я би мав... я піду хоч би і нині! - кликнув по якійсь розпучливій задумі з несказанною гореапо (Коб., Банк рустикальний, 39); Цигани мали тут свого, окремого двірника, своїх громадських радних і держалися кріпко своїх звичаїв і циганських установ (Коб., Земля, 296).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: двірник


матиме такий вигляд: Що таке двірник