ворохобний
Ворохо́бний, перен. Бунтівливий, нестримний, бентежний. О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим льотом від ясних вуків до глибоких, а там - неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, - і знов збіг звуків удолину... (Koб., Valse melancolique, 113, 124)// порівн. укр. ворохобити - 1) ворушити, 2) бунтувати, непокоїтися, ворохобитися - 1) ворушитися, ) бунтуватися, обурюватися, ворохобний - те саме, що бунтівний (СУМ, І, 742); укр. діал. ворох - неспокійна юрба, неспокій (ЕСУМ, 1, 429); пол. warch - сварка, гнів, warchoł - заколотник, баламутник.