віко
Ві́ко.1. Покришка, верхня частина предмета, яка закриває його. Треба ще придбати таблицю оголошень. Є се скрипочка, котрої віко з дротяної сітки (Канюк, 1906, 20).
2. Назва місткості як міра ваги, кількості. Вівчар обов'язує ся дбати, щоб добро стоваришеня не зазнало шкоди, ато тим, що [...] ме кождий здій списувати в книжці, а так само всю добуту бриндзю. За те обов'язує ся стоваришенє дати Миронови Никофоровому 5 ведер по 10 вік бриндзі і 2 оці масла, і то при кінци служби (Канюк, 1906, 30)
// порівн. укр. віко - верхня частина діжки, скрині тощо, якою їх закривають (СУМ, I, 671); пол. wieko - віко, покришка; рос. веко - “невысокая круглая лубочная коробка, лукошко, где держат печеный хлеб” (Даль, 1, 175).