Укр. літ. мова на Буковині
видко
Ви́дко.1. предик. присл. Видно. По лицю видко було, що він, наговоривши ся доволі, збирав плоди своїх слів (Галіп, 103); В минувшу п ятницю на сам празник Богоявленія видко було в Чернівцях перед вечером на східній части неба величаву дугу, якої в літі рідко побачити (Б., 1895, 2, 3); З сего запрошеня також видко, які вигоди мають члени з стоваришеня (Канюк, 1906, 21); Німецка преса з малими виїмками щось дуже мовчить про вистави україньскої дружини. Видко, що та преса не служить штуці, але підприємцям (Б., 1909, 81, 3).
2. вставне слово. їх [волохів] сьвященство чує ся загроженим в дотеперішнім абсолютнім панованю над руским народом і гадає силою, революцийним способом задержати свою власть. І зовсім безцеремонно бере митрополита на коротко, чи він годив ся на іменоване Манастирского [генеральним вікарієм консисторским]. Він, видко, заявив, що не годив ся, що волоске сьвященство посуджує правительство о сторонничість, за яку, однак, похваляє митрополита (Звідомл., 1914, 59).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: видко


матиме такий вигляд: Що таке видко