Укр. літ. мова на Буковині
верва
Ве́рва. Завзяття, запал, надхнення. Добірні солісти, які, може, в опері де-не-де недописували, але в опереті були панами ситуації, врешті саля, повна гостий, підбадьорувала акторів, які грали і співали з видимим вдоволенєм і вервою (Б., 1907, 121, 3); Саля світила пусткою [...], та сей брак в амфітеатрі незразив акторів. Грали з вервою, весело, природно (Б., 1909, 79, 3)// пол. werwa - надхнення, запал, темперамент; mówić z werwą - говорити палко, пристрасно; верва, фр. - захоплення, надпоривність, надхнення (СЧС, 86).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: верва


матиме такий вигляд: Що таке верва