ВИМІРИТИ, ВИМІРКУВАНИЙ, ВИМІРКУВАТИ, ВИМІРНІСТЬ, ВИМІРНИЙ, ВИМІРНИК, ВИМІРЮВАЛЬНИЙ, ВИМІРЮВАЛЬНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ, ВИМІРЮВАНИЙ, ВИМІРЮВАННЯ, ВИМІРЮВАТИ, ВИМІРЮВАТИСЯ, ВИМІРЮВАЧ, ВИМІРЯНИЙ, ВИМІРЯННЯ, ВИМІРЯТИ, ВИМІРЯТИСЯ, ВИМІСИТИ, ВИМІСИТИСЯ, ВИМІСТИТИ, ВИМІТАЛЬНИК, ВИМІТАЛЬНИЦЯ, ВИМІТАННЯ, ВИМІТАТИ, ВИМІТАТИСЯ, ВИМІТИТИ, ВИМІТКА, ВИМІЧАТИ, ВИМІЧАТИСЯ, ВИМІЧЕНИЙ - Орфографічний словник української мови - Словники